«Ой сини, сини, наші соколи, хіба для смерті народили вас матері?! Вони вас плекали з крихіток, щоб вижили, працювали, кохали, а не повернулися до рідної домівки обпаленими війною пораненими лелеками чи лише осінніми зорепадами нагадували про своє існування».

Ці зворушливі слова пролунали в актовій залі Чортківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №2 на початку заходу, присвяченого 30-ти річчю виведення військ з Афганістану, який відбувся «01» березня 2019 року.

Свято пройшло за присутності адміністрації, вчителів та учнів 8-11-х класів школи. Почесними гостями були військовий комісар Чортківського об’єднаного міського військового комісаріату, полковник Підручний Л.Р., вчитель «ЗВ», підполковник запасу Скрипник І.А. – воїни-афганці, та отець Роман, сотрудник Катедрального собору верховних апостолів Петра і Павла м. Чорткова.

Відкрив захід директор навчального закладу, кандидат історичних наук, вчитель історії Руслан Володимирович Кульчицький: «Афганська війна… Сумна сторінка нашої історії… Брудна, неоголошена… Та хіба війни бувають чистими? Трагічні події 1979-1989 рр. принесли нам смерть, каліцтво, одягнули в жалобу тисячі сердець, материнських сердець. Назавжди залишиться болем у душах і серцях сумна статистика: 160-ти тисячам наших земляків судилося пройти нелюдські випробування страхом, ранами і смертями бойових товаришів, 12 тисяч з яких залишилися інвалідами, понад 100 тисяч живуть і житимуть із невиліковними хворобами, 3383 українці повернулися додому у цинкових трунах, 86 юнаків – у полоні, більшість з яких за плином часу можна вважати такими, що пропали безвісти. Чим це все виправдати? Що ми знаємо про ту війну? Багато. І водночас недостатньо. У кожного своя правда. Але ми маємо пам’ятати кожного з тих воїнів – «афганців», хто в 20, 30 років став свідком і учасником воєнних подій, виконуючи наказ держави, громадянами якої вони були. А серед них були і наші земляки – Дмітрієв Олександр Анатолійович, уродженець с. Свидова та Пліщук Ярослав Іванович з с. Біла. Обоє нагороджені орденом Червоної Зірки (посмертно). Обоє залишилися в пам’яті рідних 20-тилітніми юнаками. Сьогодні їм було б по 55 років. Низький уклін вам, люди честі і обов’язку. Ви завжди є і будете в пам’яті народній,» - сказав Руслан Володимирович.

Учениця 8-А класу школи Николайчук Ангеліна виконала поезію «Тут у кутках нема ікон». Учні 8-Б класу Слободян Анастасія, Павліковська Люба, Воробель Катерина проникливо читали поезії «Афганістан», «Балада про афганця» та інші. Куцопей Зоряна, учениця 7-Б класу та Юрчик Володимир, учень 9-го класу, виконали пісні «Мій тато герой», «Падала зірка».

До слова були запрошені почесні гості свята – воїни-інтернаціоналісти, учасники «афганських» подій Підручний Л.Р. та Скрипник І.А., які поділилися з присутніми в залі спогадами про ту війну, про відважних людей, які гинули, виконуючи свій обов’язок. «Для справжніх чоловіків на світі є дві найважливіші речі – любов і обов’язок», - сказав Леонід Рішардович Підручний.

Про те, що війна – це зло, кров і смерть, а життя – це любов говорив учителям і школярам отець Роман, сотрудник Катедрального собору верховних апостолів Петра і Павла. «Не любить той, хто боїться. Не біймося любити одне одного. Плекаймо любов», - закликав присутніх о.Роман.

Учасники заходу переглянули відеофільм про події «афганської» війни. Директор школи Кульчицький Р.В. на знак вдячності і поваги вручив почесним гостям свята червоні троянди. Пролунала спільна молитва за загиблими в афганській війні. Вічна вам пам’ять і доземний уклін!